Заповіді батьківства
Одвічне питання турбує не одне поколіннябатьків: як виховував ти дитину? Що робити, аби вона виросла доброю людиною, розкрившись усіма своїми здібностями, аби змогла віддати людям те, з чим прийшла у світ?
Чимало вчених у різний час обгрунтували своє бачення батьківської педагогіки. Світова психолого-педагогічна думка виробила ряд цінних настанов, які з урахуванням сучасного практичного досвіду лягли в освіту прийнятих у Міжнародний рік дитини десяти правил поведінки батьків, своєрідного кодексу любові, що його мають дотримуватися ті, кому Богом призначено плекати найдорожчий скарб - їхніх дітей.
1.Люби свою дитину!
Радій її присутності біля тебе, приймай її такою, якою вона є, бо то твій паросток, твоє творіння. Не ображай і не принижуй її, не розхитуй її віри в себе, не завдавай болю несправедливою покарою, не відмовляй у твоїй довірі, дай їй привід любити тебе.
2.Оберігай своє дитя!
Захищай дитину від фізичних та душевних небезпек, навіть, якщо доведеться жертвувати власними інтересами й ризикувати своїм життям. Не зважай ні на що, коли йдеться про твоє дитя, про твою дитину квітку, яку можуть знівечити.
3.Будь добрим прикладом для своєї дитини!
Прищеплюй до духовних вартостей свого народу і сам живи, дотримуючись його традицій. Стався до дитини з великою відповідальністю, їй потрібне таке домашнє вогнище, де сім'я дружна, де шанують і люблять людей похилого віку, де підтримують тісні та щирі зв'язки з усім родом та друзями. Вона має жити у такій родині, де панує чесність, справедливість, скромність, гармонія у всьому.
4.Грай зі своєю дитиною!
Віддай дитині стільки часу, скільки необхідно для її розвитку. Менше зважай на свої власні інтереси, бо інтереси дитини - водночас і твої. Багато розмовляй з нею, не відвертайся, коли вона щось говорить: може саме в ту мить дитина звіряється тобі найбільшими таємницями свого життя. Грай з нею так, як їй подобається, приймай серйозно її гру, світ її уяви.
5.Працюй зі своєю дитиною!
Допомагай дитині, коли вона намагається взяти участь у якійсь справі. Коли підросте, потроху залучуй до праці з людьми і для людей. На дозвіллі, під час канікул, не бідкайся, що вона втомиться від роботи, бо для неї праця з дорослими - то погляд у майбутнє.
6.Дозволь дитині набувати життєвого досвіду,
нехай навіть не безболісного, але самостійного!
Дитина визнає лише такі враження, які пережила самостійно, а твій власний життєвий досвід (хоч як тобі прикро) часто-густо не важить для неї нічого. Тож дай їй змогу самій "збирати свою скриню", навіть якщо тут існує певний ризик. Надмірна опіка й тепличні умови життя можуть викликати соціального інваліда.
7.Покажи дитині можливості і межі людської волі!
Розкрий перед дитиною чудові можливості розвитку й самоутвердження людської особистості відповідно до її особливостей та обдарованості. Водночас показуй на прикладах, що кожен має визнавати норми співжиття і дотримуватися їх у родині, в колективі, у суспільстві.
8.Привчай дитину бути слухняною!
Стеж за поведінкою дитини і спрямовуй її так, щоб учинене нею не завдавало шкоди ані її самій, ані будь-кому. Не обминай моментів, коли вона не гарно поводиться у твоїй присутності, зауваж і поясни, чому треба чинити саме так, а не інакше, для неї це буде наукою. Винагороджуй за додержання установлених правил, однак у разі нагальної потреби наполягай на шануванні їх за допомогою розумного покарання.
9.Чекай від дитини лише таких думок та оцінок,
на які вона здатна на даному етапі свого розвитку
і які може підказати її власний досвід!
Мине багато часу, доки дитина навчиться орієнтуватись у складному світі, що оточує її. Допомагай її, скільки зможеш, і вимагай від неї власної думки чи самостійного висновку тільки з урахуванням реалій її вікового розвитку і вже набутого досвіду.
10.Давай дитині змогу набувати такі враження,
які полишатимуть вартісні спогади!
Дитина, як і дорослий, "живиться" різними враженнями, які знайомлять її з довкіллям і життям інших людей. Дбай про те, щоб вона бачила, чула, відчувала, якомога більше цікавого для себе, щоб збагачувалася корисними знаннями і добрими почуттями.
Консультація для батьків
"Як провести вихідні дні"
Усі з нетерпінням очікують вихідні дні, як дорослі так і діти. За тиждень організм втомлюється не лише фізично, а й морально. Ваша дитина цілий день перебуває в дошкільному закладі, ввечері вдома майже немає часу на спілкування в родині.
Тому у вихідні дні так важливо, якомога більше приділяти увагу один одному у сім'ї, а особливо це потрібно дитині. Все, що ми не встигли розказати, показати дітям у будні дні, ви повинні зробити це за вихідні.
Як же правильно провести вихідні дні з користю для дитини і самих дорослих?
По-перше, необідно як найбільше перебувати на свіжому повітрі. Якщо дозволяє погода, відвідайте з дітьми ліс, водойму, парк. Багато молодих сімей полюбляють відпочинок на лоні природи, але все зводиться до вогнища, шашликів та навіть до банальної випивки. А діти в цей час представлені самі собі. І чим вони займаються в цей час батьків не дуже турбує, лиш би не заважали дорослим "культурно відпочивати".
Користі від такого походу на природу дітям немає, а ось шкоди по-вінця. Адже дії батьків не співпадають з тим, чого їх навчали вихователі. А саме: розводити багаття у лісі, ламати гілки та нищити дерева й кущі, смітити, розпивати алкогольні напої, палити цигарки тощо.
Якщо ви ідете з дітьми на природу, то повинні на все живе звертати увагу, дивуватися, задавати дітям запитання, відповідати на їхні, а ні в якому разі не ігнорувати. Якщо ж можливо ви не знаєте правильної відповіді, то краще не придумуйте щось самі, а пообіцяйте (і обов'язково виконайте) знайти відповідь у книгах, коли повернетесь додому.
По-друге, дітям, та й вам також, корисно побувати в театрі, цирку, зоопарку, на атракціонах. Звичайно це зараз коштує чималих грошей, але години спілкування з дитиною, перегляд вистави з нею, а потім обговорення баченого, захват вашого малюка тим, що це все було разом з вами не має ціни - тому що це спілкування безцінне.
Якщо ж на дворі погода не дозволяє вийти за поріг, то і вдома можна знайти масу цікавого і корисного для спілкування з дитиною: почитати книгу і обговорити прочитане, пограти в шашки, чи шахи, лото, розіграти театральну виставу по знайомій і любимій казці. Залучити дитину до спільної хатньої праці: навести порядок в своєму куточку з іграшками, витерти пил, помити посуд тощо. Все це слід робити так, щоб малюк працював "не з під палки" а із задоволенням: заохочуйте, підбадьорюйте, не скупіться на похвалу. Навіть, якщо розбилась ваша любима чашка, то заспокойте дитину, що то не саме страшне, та й взагалі ви вже давно мріяли купити іншу ще кращу чашку, але трішки жаль викидати цю.
Батьки, що люблять своїх дітей, завжди знають, як розумно провести вихідні дні з користю і для себе і, головне, для своєї дитини. Цей "потрачений" час на спілкування з сином чи донькою вернеться до вас сторицею вдячністю маленьких сердечок ваших дітей.
Бажаємо вам успіху в цій, здавалось би, легкій та, в той же час, важкій справі, як спілкування з дитиною, її виховання.
ЗАПИТУЙТЕ - ВІДПОВІДАЄМО
Як навчити дитину зав'язувати шнурки
Прокляті шнурки! Так безвинно звисають з боків черевика, але варто Жені спробувати їх зав'язати, як вони починають сіпатися і ковзати крізь пальці, точно дощові черв'яки. П'ятирічна дівчинка намагається з усих сил. Спочатку розрівнює величезні шнурки, довгу петлю кладе зверху і простягає через неї другу, коротше. Або потрібно все навпаки?
Вчитися зав'язувати шнурки - завжди важко, а тут ще й старші висміюють. Раз-два - і готово: старший брат в мить ока зав'язав шнурки на черевиках. Але йому вже вісім, і він уже навчився координувати роботу рук і очей.
Координація роботи очей і рук - так дослідники називають рухову здатність, яка повинна бути розвинена у дітей, щоб, наприклад, навчитися зав'язувати шнурки. У деяких дітей у п'ять років вона вже цілком розвинена, іншим дітям на це може знадобитися більше часу. Втім, до першого класу школи це завдання під силу практично всім.
І вихователі вітають це вміння в дітях: зрештою, у них немає можливості одночасно допомогти всім, якщо в групі багато дітей. Взуття на липучках - зовсім не вихід з положення, адже трохи пізніше, для занять спортом, дітям потрібно взуття з тугою шнурівкою. Тому правило може бути тільки одне: учись зав'язувати шнурки, поки маленький. Пробувати знову і знову, поки не вийде. «Іншого шляху немає»...
Навчання у грі
Найкраще дитина навчається в ігровій формі, тоді у нього з'являється інтерес до подій. У дитячих магазинах продається багато ігор-шнурівок, вони спеціально призначені для розвитку дрібної моторики. Легко виготовити такий посібник для навчання малюка шнурівці самостійно. Це може бути вирізаний з щільного картону різнокольоровий черевик з двома паралельними рядами дірочок. Робити це можна, починаючи вже з дворічного віку. Покажіть дитині, як складати шнурок навпіл, а потім дуже повільно просуньте його через дірочки і затягніть. Тепер нехай малюк спробує сам. Обов'язково похваліть дитину, якщо у нього виходить. Наступний крок - формування та зав'язування петельок.
Способи зав'язування шнурків
Є пара способів зав'язувати шнурки - з одного петлею або з двома. Щоб з'ясувати, який спосіб більше підходить вашій дитині, попросіть його виконати просту вправу: підняти праву руку, а ліву прибрати за спину. Якщо він зміг виконати одночасно обидва ці рухи, то він освоїть і «метод одній петлі». Але щоб не заплутати малюка і не плутатися самому, можете навчити його тому способу, яким користуєтеся самі і надалі його дотримуватися. З самого початку і назавжди стиль зав'язування залишиться тим самим.
Перший спосіб - це так званий «бабусин вузол», він хоч і простий у виконанні, має властивість постійно розв'язуватися. Складається спочатку одна петелька, потім інша, потім перехлест одній петлі через іншу і протягування будь-який з них в серединку. Можна пограти в зайчат, складаючи кінчики шнурків у вигляді заячих вушок, які потім потрібно переплести між собою.
У другому способі ми будемо «ловити зайця». Цей варіант набагато надійніше. Швидко проробляємо першу частину вузла, а далі проговорюємо: йде заєць (беремо один кінець шнурка і робимо петлю), і ми його ловимо (другим шнурком обмотуємо цю петельку і з серединки витягуємо вже готову другу петлю назовні).
Використовуючи другий спосіб, можете розповісти малюкові таку казку: зустрілися два черв'ячка Тім і Том (лівий і правий). «Підемо гуляти?» - Каже один. «Пішли!» - Відповідає другий (перехрест шнурків). Взяли вони один одного за ручки (вузол). Йдуть і веселяться (помахати шнурками). Назустріч їм зайчики стриб і Скок (робимо вуха з шнурків). Запросили зайці черв'ячків пити чай з пряниками. Взялися вони всі разом за руки (перехрест вух) і побігли в норку-комірчину (одне вухо в дірочку).
Буде спочатку важко протягувати вухо в дірку і зав'язувати міцний вузол, але з часом все налагодиться! Обігрувати ситуацію. Говорите «дитячими» голосами, імітуючи тварин.
Наочна демонстрація і практичні поради
Починати тренуватися краще на великих шнурках, наприклад на знятому з татової ноги черевику. Отже, сідайте з дитиною удвох на диван (поряд або у нього за спиною), кладете черевик перед собою, носком від себе, і повільно починаєте показувати, як ви зав'язуєте і розв'язує шнурки. Повторіть на очах у малюка процедуру зав'язування до десяти разів.
Тепер дайте йому спробувати самому. Давайте прості вказівки, розбивши процес покроково. Не потрібно направляти руки дитини своїми руками. Просто візьміть собі інший черевик і кілька разів продемонструйте, в якій послідовності виконувати дії.
Якщо справа не рухається, дитина не хоче нічого робити, ймовірно, він все ще не розуміє - як?! Спробуйте переключити його увагу на інше, більш великий об'єкт. Запропонуйте малюкові потренуватися з поясом на вашому халаті. Деяким дітям легше освоїти зав'язування вузлів на товстих зав'язках. Коли він достатньо впевнено опанує даними навиком зав'язування, можна переходити знову до шнурка.
І не забувайте, що похвала стимулює старання. Якщо дитина від вас чує тільки те, що він все робить неправильно, у нього відразу пропадає бажання тренуватися. Хваліть його за будь маленький успіх! Трохи терпіння і ви отримаєте бажаний результат, а ваш малюк - почуття впевненості і самостійності.
